Спасибі за життя

Ветерану Другої Світової війни з Глухівщини Олександру Дмитровича Гавриленку - 90 років.

Він з когорти тих, кому довелося пережити голодомори та репресії, випробування на стійкість та залишитись людьми, з руїн піднімати господарство держави. У Глухівському районі залишилось усього 14 ветеранів війни, людей, що не на словах знають війну в обличчя. Важко згадувати події ветеранам особливо сьогодні, коли історія вносить свої корективи.

Олександр Дмитрович Гавриленко народився в с. Мацкове Глухівського району 27 листопада 1927 року в сім`ї селянина. Саме закінчив 7 класів школи, коли прийшла війна. Хлопець разом з рідним дядьком та ще декількома односельцями допомагав партизанським загонам, що знаходились на території Глухівського (тоді Шалигинського) району. 1942 року був заарештований окупантами і висланий до концтабору в Австрію. Там працював на лісозаготівлі. Умови перебування були дуже важкими, годували один раз на тиждень. Давали 0,5 хлібинки та щось схоже на кашу, що з’їдалися в перші хвилини, а далі - голод та важка робота.
Вижити допомогло те, що під час руху колони радянських полонених до місця роботи, австрійські жінки приносили деяку їжу. Умови лісозаготівлі були важкими та наглядачі звірські ставилися до робітників. Багато хто не повертався з тих робіт.
Коли Олександр Дмитрович дізнався, що радянські війська наближаються, то втік з концтабору разом з 3 полоненими-односельцями. Шлях на волю був нелегким, до найближчої військової частини йшли 3 місяці, пересувалися тільки вночі, вдень -переховувались.
У березні 1945 року сімнадцятирічний Олександр був призваний на службу до лав Радянської Армії та направлений до м. Вінниці, куди пішки добирався разом з іншими військовими. Там і зустрів Велику Перемогу. У липні 1945 року був направлений на Далекий Схід, де служив до 1951 року.

Уже вдома Олександр Дмитрович дізнався, що батька призвали в серпні 1943 року до Червоної Армії, а в листопаді 1943 року він загинув за місто Гомель у Білорусії. Повернувшись, працював у школі діловодом, потім на хлібозаводі та завідуючим паливним складом.

Про своє минуле життя ветеран згадує зі сльозами на очах.

Олександр Дмитрович виховав 2 дітей: доньку та сина. Має 4 онуків та 3 правнуків. Тож 27 листопада, у день свого 90-річчя, за святковим столом зібрав усю родину – люблячу і вірну, корені якої були ним закладені.

Привітати ювіляра прийшли голова Глухівської районної ради Олексій Ткаченко, голова ветеранської організації Микола Васько, голова Баницької сільської рад Сергій Баклан, сусіди, знайомі, односельці. Усі бажали міцного здоров’я та довголіття. Передав привітання ветерану народний депутат України Андрій Деркач, який подякував за відданість своєму народові, приклад цілеспрямованого життя та побажав добробуту в родині, щастя, миру, багато років життя.

Також читайте:

Останнє оновлення на Середа, 06 грудня 2017, 13:51

Електронні петиції

Документи облради

youtube twitter facebook google plus