Глухівчанин Микола Жмурко - виконував інтернаціональний обов’язок на острові Куба

День вшанування учасників бойових дій на території інших держав був приурочений до річниці виведення радянських військ з Афганістану.

Як відомо, з 1979-го до 1989 року близько ста п’ятдесяти тисяч українців пройшли через горнило «афганської війни». 3360 українців не повернулися з Афганістану, 72 воїни вважаються зниклими безвісти, або полоненими. Отримали поранення більш ніж 8 тисяч українців, 4687 з них повернулися в рідні домівки інвалідами.

Проте в цей день в Україні вшановують і всіх тих військовослужбовців, які виконували інтернаціональний обов’язок у Чилі, Іспанії, Єгипті, В’єтнамі, Ефіопії, на острові Куба та в багатьох інших «гарячих точках» світу.

Працівники Глухівської центральної районної бібліотеки для студентів професійно – педагогічного коледжу ГНПУ ім. О. Довженка провели зустріч з Миколою Жмурко, ветераном 43-й Гвардійської Смоленської, орденів Суворова і Кутузова II ступеня ракетної дивізії Ракетних військ стратегічного призначення, який виконував інтернаціональний обов’язок на острові Куба.

У 1962 уряд Куби звернувся до СРСР з проханням надати їй військову допомогу, щоб захиститися від спроб США скинути уряд Фіделя Кастро. Лідер СРСР Микита Хрущов погодився надати цю допомогу. Він разом із керівництвом Радянського Союзу дійшов висновку, що найефективнішим способом захисту буде розміщення там ядерної зброї. Причиною такого рішення було й те, що навколо СРСР — у Туреччині й Італії — Сполучені Штати розмістили ракети з ядерними боєголовками, які могли досягати об'єктів на території СРСР за 5-10 хвилин. Радянські ж міжконтинентальні ракети території США — за 25 хвилин. Тому радянське керівництво не могло не скористатися нагодою змінити ситуацію на свою користь. Микита Хрущов прийняв рішення розмістити на Кубі ядерні ракети середнього радіусу дії. У разі реалізації цього плану будь-яке місто США міг бути стертий з лиця Землі в лічені хвилини.

Дивізія, в якій служив Микола Василович, базувалася в містах Ромни, Глухів, Охтирка, Лебедин Сумської області. Перед військовими було поставлене особливе завдання - бути основною ударною силою при здійсненні військово-політичної операції «Анадир». Чисельність дивізії з 5-ти ракетних полків становила 12 тис. осіб. Операція була цілком таємною.

Незважаючи на величезні труднощі, тропічну спеку і обмеження, воїни дивізії проявили мужність і витривалість, зробивши кидок через океан в 10 тисяч миль. А всього на Кубу було перекинуто 44500 чоловік. На «Острові свободи» було розгорнуто всю наявну зброю, включно з ядерною.

Кеннеді дізнався про встановлення ракет на Кубі в жовтні 1962-го з даних повітряної розвідки. Його реакція на звістку була гранично жорсткою. США заявили про встановлення морської блокади Куби. Радянські кораблі впритул наблизилися до кордону блокади. Якби американці спробували захопити радянські судна, це неминуче призвело б до військового зіткнення, яке могло перерости в третю світову війну. Ракетно-ядерні й військово-повітряні сили СРСР і США були приведені в стан бойової готовності. Після серії закулісних консультацій Хрущов і Кеннеді знайшли компроміс: СРСР прибирає ракети з Куби, а США відмовляються від будь-якого військового втручання в справи Куби і виводять ракети з Туреччини. Світ уникнув ракетно-ядерної війни.

У Глухові ще 10 років тому проживало 68 учасників цієї таємної військової операції. На сьогодні їх залишилось 12, двоє з них – жінки.

Вважається, що одним з факторів мирного закінчення Карибської кризи було те, що Кеннеді був в захопленні від тогочасного бестселера американського історика Барбари Такман «Серпневі гармати» про події початку Першої світової війни. Він заохочував членів свого кабінету прочитати дану книгу та хотів, щоб її прочитав «кожен офіцер в армії». Секретар армії розіслав копії книги у кожну американську військову базу у світі. Так буває, що і книга може врятувати світ від загибелі. Читайте книги, приходьте в бібліотеку!

Соціалізм на Кубі пережив і самого захисника - СРСР, але вдячний «Острів свободи» після Чорнобильської трагедії 1986 року абсолютно безкоштовно прийняв до себе і вилікував більше 23 тисяч українських дітей. На щастя, продовжує цю благородну місію й до теперішнього часу.

Електронні петиції

Документи облради

youtube twitter facebook google plus